ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ТА НАСЛІДКИ ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ

В Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН прав дитини (1959р.), Конвенції ООН про права дитини (1989 р.), міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейному кодексі України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959р.), «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

Закон України «Про охорону дитинства»  передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Статистика в Станично-Луганському районі Луганської області за останні роки такова:

В 2011 году Станично-Луганським районним судом Луганської області було винесено 14 рішень про позбавлення батьківських прав 14 осіб  відносно 16 дітей, в 2012 році - 16 рішень, позбавлено батьківських прав 17 осіб  відносно 24 дітей. За 4 місяці 2013 року розглянуто 2 справи, позбавлено батьківських прав 2 особи відносно 2 дітей.

Статтею ст. 150 Сімейного кодексу України  визначені обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме:

1. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
2. батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
3. батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
4. батьки зобов’язані поважати дитину;
5. передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї;
6. забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
7. забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання передбачено ст. 152 Сімейного кодексу України, й дає дитині право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а у разі досягнення дитиною чотирнадцяти років — звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.

Звичайно, якщо є обов’язки, то є і відповідальність. Так, відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для притягнення їх до відповідальністі,  а саме: за ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання батьками або особами,що їх замінюють обов’язків щодо виховання дітей, вони можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності у вигляді попередження або штрафів в розмірі від  17 грн. до 340 грн., за ст.166 Кримінального кодексу України за злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування -  до кримінальної відповідальністі у вигляді обмеження волі від двох до п’яти років або позбавленням волі на той же строк.

В 2011 році до адміністративної відповідальністі за ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення Станично-Луганським районним судом Луганської області було притягнуто 108 осіб, з них до стягнення у вигляді попередження 55 осіб, у вигляді штрафів 53 особи, загальна сума штрафів в дохід держави склала 2211 грн.,  в 2012 році- 59 осіб, з них: попередження отримали 29 осіб,  штрафи - 30 осіб на загальну суму 1245 грн. За 4 місяці 2013 року за вказаною статтею до адміністративної відповідальністі було притягнуто 18 осіб, з них попереджено 9 осіб, оштрафовано 9 осіб, загальна сума штрафів склала 374 грн.

Кримінальних справ за ст. 166 КК України в 2011-2012 роках та за 4 місяці 2013 року Станично-Луганським районним судом Луганської області не розглядалося.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Так, ст. 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2. ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

Найбільш розповсюдженою підставою для позбавлення батьківських прав є саме ухилення від виконання батьками обов’язків по вихованню дитини. Це має місце, коли вони:

• не забезпечують необхідного харчування;
• медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
• не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
• не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
• не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
• не створюють умов для отримання нею освіти;

-     жорстоко поводяться з дитиною;

       -    є хронічними алкоголіками або наркоманами;

        -   вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

         - засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Частиною 1 статті 166 Сімейного кодексу України визначені правові наслідки позбавлення батьківських прав. Так, особа, позбавлена батьківських прав:

1. втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;
2. перестає бути законним представником дитини;
3. втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;
4. не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5. не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6. втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Однак, ч.2 ст. 166 Сімейного кодексу України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Справи про позбавлення батьківських прав завжди дуже складні. Суд при вирішені справ про позбавлення батьківських прав ретельно досліджує та враховує всі обставини життя дитини, характер та особу батьків, характер ставлення батьків до дитини, інші конкретні обставини.

Для цього потрібні спеціальні знання й досвід роботи з дітьми. Тому до участі у вирішенні подібних справ залучаються органи опіки та піклування. Ці органи (навіть у тих випадках, коли вони самі є ініціаторами порушення справи) проводять відповідні обстеження, дають свій висновок, і їхній представник обов’язково бере участь у розгляді справи.

Суд не зв’язаний висновком органу опіки та піклування (позбавляти або не позбавляти батьків батьківських прав), але якщо він з ним не погоджується, то зобов’язаний мотивувати, чому дійшов іншого висновку.

Крім того, якщо в судовому засіданні мати, батько проситимуть суд надати їм строк для виправлення і суд дійде висновку, що це каяття є щирим, можливо відкласти розгляд справи на певний час для з’ясування, наскільки після каяття змінилася поведінка того, до кого пред’явлений позов про позбавлення батьківських прав.

Суд може відмовити в позові та винести попередження відповідачу, що у разі продовження протиправної поведінки він буде позбавлений батьківських прав. Але таке попередження може мати місце у разі, якщо суд буде впевнений у тому, що залишення дитини з батьком, матір’ю не становить реальної небезпеки для її життя та здоров’я.

Таким чином, держава та батьки або особи, які їх замінюють повинні створити умови, необхідні для всебічного розвитку та захисту дітей, оскільки діти — це наше майбутнє.